Тест на профорієнтацію

Дізнайтеся свою схильність до певної професії. Пройдіть тест на профорієнтацію онлайн. Результати тесту окреслять коло професій, які підходять вам більше всього. Це важливо, адже більшість людей, які не змогли себе реалізувати в житті, не мають певної професії. Практично всі невдахи постійно кидаються у пошуках «своєї» золотої жили. Професійна орієнтація на початку життя - ось ключ до успіху і стрімкої кар'єри. Профорієнтація - важлива складова виховання дитини і лише не багато батьки орієнтують дитину в дитинстві.Для чого потрібен тест на профорієнтацію? Тест визначить для вас ряд професій, на які ви орієнтовані внутрішньо. Тест на профорієнтацію надасть вам список занять, які найбільш гармонійно поєднуватимуться з вашим внутрішнім і світом і, відповідно, краще всього у вас виходити. Якщо ви гуманітарій, то вам не варто займатися професіями, пов'язаними з точними розрахунками і в результатах тесту про це буде сказано.Професійна орієнтація на самому початку життя - важлива складова успіху будь-якого парубка. Дізнайтеся, до чого ви схильні і на що орієнтовані. Пройдіть тест на профорієнтацію і не тратте час життя на метання з однієї професії в іншу!

Пройти тест

Історія виникнення мов програмування

Ми щодня використовуємо комп’ютер для роботи, навчання чи розваг. Запускаємо програми, даємо комп’ютеру завдання і отримуємо певний результат. Але ж як комп’ютер нас розуміє?
Єдиною зрозумілою для комп’ютера мовою є двійковий код, що базується на двійковій системі числення, про яку Енциклопедія Корисного розказувала раніше. Цей код реалізується апаратно: кожну команду виконує певний електронний пристрій.
Логіку роботи програм, написаних на двійковому коді, дуже важко зрозуміти через те, що програма являє собою суцільний набір нулів і одиниць.
Прочитати і розібратися, як працює програма, написана в двійкових кодах, було дуже складно, не кажучи вже про те, щоб знайти і виправити в ній помилку. Тому для спрощення своєї роботи програмісти придумали мнемокоди (від грец. Mnemon – запам’ятати) – літерні позначення машинних двійкових команд, які простіше запам’ятати, аніж послідовності нулів та одиниць.
Для спрощення роботи з осередками пам’яті стали використовувати поняття змінної – буквеного позначення області пам’яті, в якій зберігається деяке значення.
Для перекладу мнемокодів в машинні інструкції та імен змінних в адреси елементів пам’яті використовувалася спеціальна програма – транслятор. Мови мнемокодів отримали назву асемблерів.

Поступово програмісти приходили до висновку, що всі обчислення зводяться до таких елементарних дій, як введення даних, виведення даних, виконання різних операцій над даними, вибір гілки виконання програми на основі прийнятого рішення, повторення групи операцій. З’явилися мови, засновані на цих базових операціях, які стали називати структурними або мовами високого рівня.
На сьогоднішній день існує безліч мов програмування: як досить універсальних, так і дуже специфічних. Багато програмістів намагалися і намагаються придумати свою мову програмування, яка б володіла тими чи іншими перевагами.
Широкого поширення набули об’єктно-орієнтовані мови програмування, на яких легше реалізувати великі і складні проекти. Їх відмінність від мов високого рівня полягає в можливості відсторонення від алгоритму виконання програми. За допомогою таких мов розробник як би оперує віртуальними об’єктами.
З розвитком комп’ютерних технологій професія програміста стала однією з найпрестижніших та найбільш високооплачуваних. А такі люди, як Біл Гейтс чи Стів Джобс, які були одними з перших, хто зробив ставку на програмування, сьогодні є найбагатшими на планеті.

Декілька фактів про комп’ютерні віруси та спам

Перший комп’ютерний вірус, який поширився за межі машини автора, отримав назву Elk Cloner. Написаний він був в 1982 році Річем Скрента і орієнтувався на комп’ютери Apple.
Перше спамерське повідомлення було відправлено в 1978 році в мережі Arpanet 400 підключеним користувачам. Воно включало невеликий патч від Dіgіtal Equіpment Corporatіon для нових комп’ютерів Decsystem-20, який далеко не всім був потрібний.
Комп’ютерний хробак CodeRed, який вийшов у світ 19 липня 2001 року, за 14 годин заразив більше 300 тисяч комп’ютерів і обійшовся компаніям в 2,6 мільярда доларів.
Перший комп’ютерний баг був знайдений Грейс Мюррей Хопер, яка працювала з комп’ютерами Mark ІІ. Під час збою, жінка перевірила реле й виявила міль, яка залетіла туди і стала причиною неполадки. Це був перший випадок, коли слово “баг” використовувалося для позначення різних проблем у софті або залізі.
Першою людиною, арештованою за спам у системах миттєвих повідомлень (типу ІCQ) став 18-літній Ентоні Греко 21 лютого 2005 року.
В 1991 році відомий вірусмейкер Dark Avenger зарелізував MtE (Mutatіon Engіne) – алгоритм, що дозволяє вірусам мутувати у більш ніж 4 мільярди різних форм, значно утрудняючи їхнє знаходження антивірусами.
Обороти засобів у комп’ютерному фрауді, як мінімум, в 4 рази перевищують кількість грошей, викрадених звичайними видами злочинів.
Спам становить більше 70% всіх емейлів, що проходять у мережі. За рахунок затраченого часу на видалення працівниками спама, компанії втрачають більше 10 мільярдів доларів щорічно.
В 2004 році компанії Mіcrosoft і SCO Group пообіцяли виплатити по 250 тисяч доларів кожному, хто допоможе владі заарештувати автора комп’ютерного хробака Mydoom. У січні цей черв’ячок вразив увесь світ швидкістю поширення, а основною його метою було здійснення DoS атак на комп’ютери вищезгаданих компаній. Незважаючи на те, що різні версії Mydoom виходили аж до лютого 2005 року, автора так і не знайшли.
В 1992 році все комп’ютерне співтовариство зі страхом очікувало, коли настане 6 березня. У цей день очікувалося, що вірус Mіchelangelo обрушить всю комп’ютерну мережу і наведе справжній технологічний хаос. Але побоювання не виправдалися, судний день пройшов практично безболісно.
Хробак Морріса, що в 1988 році обрушив тисячі комп’ютерів ARPAnet, не був деструктивним. Такі наслідки були викликані помилкою в одному єдиному символі, зробленою автором, у результаті чого хробак став некерованим.

П’ять міфів про безпеку

Хіба комп’ютер, підключений до інтернету, може бути заражений вірусом, якщо жодні файли і повідомлення електронної пошти не відкривалися? Це помилкове твердження дозволяє “вірусописакам” легко обманювати користувачів, необгрунтовано впевнених в безпеці свого ПК. Розповімо про п’ять подібних міфів.
1. Комп’ютер може бути заражений вірусом лише в результаті відкриття файлу або зараженого повідомлення електронної пошти.
Кілька років тому це було дійсно так. Проте останнім часом з’явилися віруси, які застосовують відразу декілька способів атак. Вони проникають з інтернету через слабкі місця різних програм, частіше всього Windows і Internet Explorer. Такі віруси самостійно знаходять в Мережі нові жертви – тих, хто не відновив своє ПО. Наприклад, вірус Gaobot і «черв’яки» Korgo, Blaster і Sasser ловили свої жертви так само.
2. Для захисту комп’ютера досить встановити антивірусну програму.
Для виявлення нових вірусів антивірусній програмі мають бути відомі їх сигнатури, тобто відмітні особливості, у зв’язку з чим в ній має бути налагоджене регулярне автоматичне оновлення. Проте і це не гарантує повний захист. Якщо ви не усуватимете пролому в захисті програм шляхом установки оновлень, можуть виявитися навіть ті віруси, які вже були видалені раніше. І для вирішення інших проблем безпеки, таких як спроби вторгнення і програми-шпигуни, одного антивіруса недостатньо. Для запобігання погрозам подібного типа слід встановити брандмауер і програму, блокуючу роботу програм-шпигунів.
3. Можна без жодного ризику відкривати повідомлення електронної пошти від відомих адресатів.
Це не так! Більшість вірусів, що поширюються по електронній пошті, використовують адресну книгу своєї жертви. У зв’язку з цим при здобутті електронних повідомлень слід бути удвічі обережними, навіть якщо вони від знайомих. А зіткнувшись з електронним повідомленням, що закликає задовольнити вашу цікавість, – як у випадку з вірусом Bropia, що спокушав еротичними картинками, або вірусом Bobax, що пропонував фотографії смерті Саддама Хусейна, – негайно відправляйте його в корзину!
4. Спроби вторгнення загрожують лише тим користувачам, в яких є високошвидкісне з’єднання з інтернетом.
Ті, хто працює в інтернеті з використанням високошвидкісного з’єднання, справді більше схильні до загроз. Вони відносяться до групи ризику не із-за типу з’єднання, а із-за часу, що проводиться в Мережі. Користувачі, що довго працюють з інтернетом по модемному з’єднанню, схильні до такої самої небезпеки. Дослідження, проведені компанією Symantec ще в 2002 р., показали наступне: брандмауер в середньому блокує 50 спроб вторгнення щоденно.
5. На моєму комп’ютері не зберігається жодна конфіденційна інформація, тому він не представляє інтересу для програм-шпигунів.
Більшість програм-шпигунів збирають не конфіденційну інформацію (таку, як номери банківських карт або паролі), а відомості про дії і операції користувача в Інтернеті. Реєструються назви всіх відвіданих веб-вузлів і клацання на кожному посиланні. Виходячи з цієї інформації, користувачеві демонструється та реклама, яка може його зацікавити. Такі програми-шпигуни, також відомі як програми показу реклами, використовують ресурси системи і уповільнюють роботу комп’ютера. Якщо програми були завантажені з веб-вузлів, призначених лише для дорослих, то вони можуть показувати зображення, які не повинні бачити діти.

Як виник e-mail

У 1968 році під егідою Міністерства оборони США в компанії Bolt Beranek and Newman (BBN) проходила робота зі створення секретного проекту — мережі Arpanet (Advanced Research Projects Agency Network), що є попередником, — або зародком — Інтернету. Рей Томлінсон (Ray Tomlinson) був рядовим комп’ютерним інженером в BBN і працював над проектом SNDMSG (від «send message») — програмою, яка дозволила б програмістам і дослідникам з BBN відправляти повідомлення один одному (передавати файли через мережу Arpanet) для координації робіт.
Розробка SNDMSG продовжувалася біля півроку, і результат зусиль Рея Томлінсона не був вершиною досконалості, але годився для роботи на перших порах. SNDMSG працювала лише в локальній мережі, з її допомогою користувачі могли створювати текстовий файл і посилати його в «поштову скриньку».

«Поштова скринька була просто файлом з особливим ім’ям», — писав пізніше Томлінсон, — її особливість полягала в тому, що користувачі могли записувати скільки завгодно повідомлень в неї, але не могли переписати або прочитати те, що в ній вже було”.

Урочистого розрізання стрічки, банкету і прес-релізу, звичайно ж, не було, тому що SNDMSG — це був всього лише проміжний результат. Річ у тому, що першу систему обміну текстовими повідомленнями до Томлінсона створив Дуг Енгельбарт (Doug Engelbart) із Стенфорда, а Рей надав їй вигляду поштового конверта з графами «куди», «кому» і самим текстом листа. Він же вирішив для зручності завести на кожному комп’ютері віртуальну поштову скриньку.
Працюючи над SNDMSG, Рей Томлінсон добився того, що за допомогою даної програми, що містить 200 рядків коду, можна було відправляти і отримувати текстові повідомлення, але лише за умови, що поштова скринька адресата знаходилася на тій же машині, що і поштова скринька відправника (при цьому не варто забувати, що перший персональний комп’ютер з’явився лише дванадцять років опісля). Комп’ютерному інженерові цих можливостей було недостатньо, він марив про те, щоб SNDMSG могла передавати файли між віддаленими, такими, що не входять в локальну мережу, комп’ютерами Arpanet (на той час Arpanet складалася з 15 вузлів, розташованих в таких місцях, як UCLA в Каліфорнії, Університеті Юта в Солт-Лейк-Ситі і ВВN в Кембріджі, штат Массачусетс).
Наступний крок, який зробив Рей Томлінсон, — вибрав символ @ (вголос даний символ читається як «ет», хоча українські користувачі частіше називають його сленговим терміном «собака») як роздільник між адресою поштової скриньки користувача і адресою машини в локальній мережі. Рей розумів, що потрібно знайти на клавіатурі такий знак, який напевно не міг зустрітися ні в адресі поштової скриньки користувача, ні в адресі машини.

“Символ @ здається мені дуже виразним, — розповідає сам Рей Томлінсон, — я вибрав його для того, щоб показати, що користувач знаходиться «на» (діакритичний знак @ походить від комерційного «at», що в перекладі з англійського означає «на»; цей знак подібний до знаку & — амперсанд, комерційне «і», який часто використовується для заміни сполучника «and») іншому хості, що відрізняється від хоста локальної мережі”.

Так увійшов до ужитку найзнаменитіший символ Інтернету. У деяких країнах є навіть дорожній знак-покажчик з крупною буквою @ посередині.
Потім Рей Томлінсон став проводити багаточисельні досліди: у BBN він окуповував два комп’ютери, з’єднані один з одним через Arpanet, і пробував пересилати з одного комп’ютера на інший email-повідомлення. Тестові повідомлення були досить простими і їх було так багато, що сам Рей Томлінсон не може пригадати текст першого вдало посланого листа.

“Я посилав сам собі купу тестових повідомлень, бігаючи від комп’ютера до комп’ютера… Що це були за повідомлення — тепер і не пригадати… Швидше за все, лист містив букви QWERTYUIOP або щось в цьому роді. Я пам’ятаю точно лише одне — лист був написаний виключно заголовними буквами”, — говорить він.

Коли Рей Томлінсон переконався, що SNDMSG прекрасно працює в мережі (приблизно кінець 1971 р.), він розіслав повідомлення своїм колегам, в якому розповідалося про нову можливість і роз’яснювалося, як правильно ставити @ — між логіном користувача і ім’ям комп’ютера в мережі.

«Перше вживання мережевої пошти полягало в тому, щоб заявити про її існування», — говорив Томлінсон.

Вдосконалена програма SNDMSG стала дуже популярною серед співробітників BBN. Вже через пару років 75 відсотків всього трафіку в Arpanet складала електронна пошта!
Дж. С. Р. Ліклідер (J. C. R. Licklider) і Альберт Везза (Albert Vezza), одні з творців Arpanet, так пояснювали популярність електронної пошти:

“Однією з переваг електронної пошти перед паперовою було те, що в електронних повідомленнях через Arpanet чоловік міг писати стисло і не дуже грамотно навіть людині старшій за неї за віком і по положенню в суспільстві, і навіть людині, з якою він не зовсім знайомий, і адресат не висловлював незадоволеності… Серед переваг служби електронних повідомлень перед телефоном було те, що людина могла відразу перейти безпосередньо до справи, минувши звичайний маленький вітальний діалог на початку розмови, а також те, що ця служба надає можливість запису, тобто відправник і адресат не обов’язково мають бути в комп’ютерів в один і той же час”.

На питання, що штовхнуло його на винахід електронної пошти, Рей Томлінсон відповів:

“В основному те, що це була непогана ідея… Мені ніхто не давав вказівки піти і придумати цю пошту”.

Проте знайомий нам вигляд електронна пошта набула лише після серйозного доопрацювання програми Лоуренсом Робертсом (Lawrence G. Roberts). Робертс передбачив перегляд списку всіх листів, вибіркове читання потрібного повідомлення, збереження листа в окремому файлі, пересилку іншому адресатові і можливість автоматичної підготовки відповіді. Якщо вже неодмінно надавати звання «батька електронної пошти», то на нього в рівній мірі заслужили Енгельбарт, Томлінсон і Робертс.
Створення електронної пошти є переломним моментом в історії розвитку мережі Інтернет (багато хто навіть вважає, що це саме електронна пошта дала імпульс для народження Інтернету як такого). Завдяки електронній пошті спочатку тисячі, а потім і мільйони людей із захопленням залучалися до Інтернету. Електронна пошта абсолютно несподівано для багатьох відродила епістолярний жанр, якому після винаходу телефону передрікали швидку смерть. Чи можна було передбачити, що сучасна людина щодня писатиме і отримуватиме десятки і сотні листів, а загальне щоденне число послань перевалить через мільярд? Сьогодні в електронний конверт можна вкласти не просто текст, але і фотографію, звук і навіть відео, а для того, щоб завести безкоштовну поштову скриньку, необхідно лише мати вихід в Інтернет. Цю послугу навперебій пропонують тисячі вузлів Всесвітньої павутини.
Яке ж місце в історії займають імена Енгельбарта, Томлінсону і Робертса?

“Кроки прогресу незбагненно зростають з тих часів, коли блищали імена Морзе, Бела, Марконі. Це означає, що будь-яка розробка витікає з попередньої, і вони так близько знаходяться один з одним, що більшість нововведень не помічаються”, — скромно писав Рей Томлінсон.

Факти з історії створення компанії Microsoft

Вашій увазі пропонуються цікаві фрагменти з історії компанії Microsoft, яка довгі роки очолює списки найбільш успішних IT-фірм світу.
Факт перший
Після виходу першої версії Windows безлічі насмішок піддавався графічний інтерфейс користувача, вперше запропонований для платформи PC. Звичайно, сучасному користувачеві тодішній інтерфейс здався б смішним і незручним, але в ті часи шанувальники DOS і командного рядка потішались над самим фактом відмови від чорного екрану з сірим текстом на користь вікон. Для демонстрації неприязні графічний інтерфейс часто називали WIMP-інтерфейсом (абревіатура від Windows, Icons, Mouse, Pointers – вікна, значки, миша, покажчики), а в перекладі з англійської wimp означає «занудний».
Факт другий
Вранці того дня, коли акції Microsoft вперше були випущені у вільний обіг, їх вартість складала 21 долар. До кінця того ж дня ціна однієї акції зросла до 28 доларів.
Факт третій
До часу виходу третьої версії Windows, яка зробила справжню революцію на платформі PC, компаньйон Білла Гейтса Пол Аллен захворів онкологічним захворюванням крові. Лікарі зуміли вилікувати його, однак рекомендували протягом декількох років зменшити режим роботи, що ніяк не “в’язалось” з бурхливим зростанням Microsoft, яка вимагала великого вкладення сил і часу. У підсумку саме хвороба стала причиною відходу Аллена з Microsoft, а не розбіжності з Гейтсом.
Факт четвертий
Хоча сама система MS-DOS була випущена компанією ще в 1981 році, російськомовна версія з’явилася лише через 9 років. Вона стала тринадцятою за рахунком локалізацією цієї операційної системи.
Факт п’ятий
Конкуренція з операційною системою Linux, яка зуміла за досить короткий час після свого виходу у світ істотно потіснити в серверному сегменті платформу Windows NT, стала серйозним випробуванням для Microsoft. Однак корпорація, не звикла здаватися, вирішила діяти випробуваним способом: бити ворога його зброєю. І ось … Так-так, з’явилася Microsoft Linux. І це не легенда, а реальний факт.
Факт шостий
Незважаючи на те, що в середині 1990-х Microsoft стала чи не останньою фірмою, яка почала займатися розробками для Всесвітньої павутини, за досить короткий термін вона змогла переплюнути багато компаній. Наприклад, не всі сучасні користувачі комп’ютерів знають слово Netscape. Але саме ця компанія знаходилася в самому епіцентрі Web-технологій.
Факт сьомий
Дивлячись на війну Java і .NET – чергову технологічну війну, розпочату корпорацією Microsoft, важко повірити, що існувала колись Microsoft Java. Зараз це здається не меншою нісенітницею, ніж Microsoft Linux. Але насправді Java-подібна мова програмування існує до сих пір, лише називається інакше – J#.
Факт восьмий
Корпорація Microsoft не надто любить антимонопольне законодавство. До того ж вона не раз була помічена у використанні нечесних прийомів: наприклад, для
виправлення статті в «Вікіпедії» про один зі своїх файлових форматів, нею спеціально наймався незалежний блогер.
Факт дев’ятий
Практично будь-який провал Microsoft в змозі обернути у фінансовий успіх. Наприклад, Windows Vista, яку критики встигли назвати найбільш невдалим продуктом корпорації за останні 10 років, збільшила прибуток компанії на 48% у порівнянні з минулим роком.
Факт десятий
Microsoft не робить великих помилок, і саме це дозволяє їй стільки років залишатися IT-компанією № 1 у світі. Джоел Спольскі, відомий IT-аналітик та керівник компанії Fog Creek Software, проаналізував списки провідних IT-компаній в 1984-му та в 2001-му році. В обох був тільки один загальний учасник – Microsoft. Вражає, чи не так?

Windows, яких не стало ще до народження.

Всі знають Windows 98, Vista, XP, але небагато пам’ятають про ті системи, які були, але так ніколи і не взнали, що таке остаточна версія, продажі, гнів і критика користувачів по всьому світу. Представляємо вашій увазі версії Windows, що не вийшли.
1. Windows Nashville — це версія home, тобто домашня операційна система. Планувалося її випустити під ім’ям Windows 96.  Її родзинкою повинна була стати web- інтеграція. Всі web — технології початку 90-х планували, але так остаточно і не впровадили в готову систему і перенесли їх у Windows 98. Частково їх також впровадили в патч для Windows 95. Користувачам також пудрили мізки пірати, випускаючи диски і називаючи, то Windows 96,  то й зовсім екзотичним — Windows 97. Не заплуталися ще в цифрах?
2. Windows Cairo — тут навіть сама Microsoft постійно плуталася в поняттях. Вона то називала Cairo набором технологій, то окремою операційною системою. Врешті-решт всі технології плавно розтеклися по різних системах і програмах. Деякі технології так і не були реалізовані, наприклад, особлива файлова система, інші, як не дивно, ще лише належить реалізувати в Windows 7. Cairo примітна тим, що над нею працювала найбільша кількість розробників в історії операційних систем.
3. Windows Odyssey — розроблялася в 1999 році, як наступна після Windows 2000 операційна система для бізнес-користувачів. Так само ще відома під ім’ям Windows NT 6.0. Згодом розробникам сказали заокруглюватися і кинули їх сили на інший проект. Так народилася Windows XP.
4. Windows Neptune — ця система повинна була стати домашньою версією Windows Odyssey або хоч би Windows 2000. 27 грудня 1999 року одну з складок навіть показали бета-тестерам. Так більше систему ніхто і не побачив. Ходять до цих пір спори, чи то Neptune нова версія NT, чи то попередниця Вісти, яку робили паралельно з XP. Цікаво, що вбудований брандмауер (Firewall) з’явився саме в Neptune.
5. Longhorn Reloaded — по суті це рання версія Windows Vista. Це як би Віста, але без Аеро. Попередня версія навіть побачила світло, але в 2005 році Microsoft офіційно заявила, що проект Longhorn віднині закритий і наступна версія Windows носитиме ім’я Vista.

Цікаві факти

• Microsoft Windows встановлена більш як на 90 % персональних комп'ютерів світу
• Станом на травень 2009 року операційні системи Linux займали долю біля 1 % світового ринку операційних систем на персональних комп’ютерах (без врахування використання на серверах та спеціалізованих пристроях)
• Гру Spacewar!, розроблену для PDP-1 в 1961, принято називати самою першою комп'ютерною грою. В грі два космичних кораблі маневрують навколо центральної зірки, пробуючи знищити один одного.

Як вставити символи, яких немає на клавіатурі?

В офісних програмах для вставки символів, відсутніх на клавіатурі, передбачена спеціальна таблиця. Однак, користуватися нею незручно, тому що доводиться затрачати певний час на пошук потрібного символу (і так майже щоразу). Альтернативний варіант — це використання кодів символів. Виконайте Пуск->Виконати->сharmар. З’явиться таблиця символів. Тепер натисніть на будь-який з них — знизу будуть показані коди символу в кодуванні Unіcode (ліворуч) і в таблиці ASCІІ (якщо цей символ у ній є).
Якщо в символу є АSCII-код, то праворуч буде напис “Клавіша Аlt+код”. Щоб ввести символ у текстовому полі по його АSCII-коду, переконайтеся, що режим Num Lock включений. Натисніть клавішу Alt, потім, утримуючи її, на правій цифровій клавіатурі наберіть код (нуль спереду, якщо він є, обов’язковий). Відпустіть Alt, символ з’явиться в рядку. Працює це у всіх текстових редакторах (навіть у Блокноті) і текстових полях. Все що залишилося вам, це витратити час на вивчення таблиці і виписати потрібні коди.
Ось найбільш “корисні” символи:
– Alt+0150 (середнє тире);
— Alt+0151 (тире);
° Alt+0176 (градус);
Alt+0160 (нерозривний пробіл);
· Alt+0183 (знак множення);
… Alt+0133 (три крапки);
± Alt+0177 (плюс мінус)
§ Alt+0167 (параграф);
« Alt+0171 (відкрити типографічні лапки)
» Alt+0187 (закрити типографічні лапки)
Набагато більше символів можна вставити використовуючи кодування Unіcode. Однак це можливо тільки в Word. Для цього в рядку потрібно набрати код в 16-ричній системі і нажати комбінацію Alt+Х.
Вставка за допомогою кодів може заощадити ваш час, досить один раз виписати потрібні вам коди.
Наприклад, для вставки знака наголосу потрібно після наголошеної букви написати 0301 і нажати Alt+Х. Безперечно на це затратите менше часу, ніж на пошук і вибір того ж значка з таблиці Word.
Для вставки нерозривного пробілу в Word (і деяких програмах верстки) використовується сполучення клавіш Ctrl+Shіft+пробіл. А от сполучення Alt+0160 працює скрізь. До речі символ цей — просто необхідний. Наприклад, щоб при вказівки ваги, скажімо 250 г, буква “г” не “відірвалася” від чисельного значення і не опинилася на початку наступного рядка.
Американська програма Word в якості тире автоматом ставить “–” (en dash), тобто середнє тире (Alt+0150), але в українській тиографії немає традиції вживати цей знак крім як у діапазонах чисел (наприклад, 1917-2007). Тому рекомендується міняти у всіх інших випадках це тире на українське, довге (“—” (em dash) Alt+0151).

Моя майбутня професія - програміст (відео)

Програміст - одна з найзатребуваніших та високооплачуваних професій сучасності.

У переліку перспективних спеціальностей напрям "інформаційні технології" (Information Technologies, IT) займає особливе місце. Ця галузь вже змінила світ і продовжує відігравати провідну роль в його подальшій зміні. Без комп'ютерів нам вже не обійтися, і люди, які на них знаються - скрізь нарозхват.


У їхніх головах цифри, алгоритми та оригінальні ідеї складаються в корисні, прості і доступні програми, здатні полегшити життя мільйонам користувачів персональних комп'ютерів. Програміст - одна з найзатребуваніших та високооплачуваних професій сучасності.


Попит на ринку праці на програмістів високий, але і конкуренція відповідна. Знайти цікаву і високооплачувану роботу вам вдасться лише в тому випадку, якщо ви знаєте свою справу "на відмінно". Однією з найскладніших в програмуванні вважається розробка системного програмного забезпечення - сервісів, які управляють компонентами обчислювальної системи (процесори, комунікаційні та периферійні пристрої), а також тих, які призначені для забезпечення функціонування і працездатності всієї системи (завантажувачі, операційні системи, драйвери пристроїв і т. д.).